Журнал «Преподобний Григорій»

Архімандрит Георгій, ігумен
монастиря Преподобного Григорія

Старець Паїсій Святогорець

Переклад з грецької*

Старець Паїсій не потребує нашої власної похвали чи нашого особливого представлення. Своєю христоподібною любов'ю він приносив втіху Богу та людям, і тому так багато його прославляють у Церкві Божій.

У нього був рідкісний дар втішати людей будь-якого звання, будь-якої освіти та будь-якого духовного стану. Мені пригадується випадок з одним психіатром-психоаналітиком, який зайшов у наш монастир після своєї зустрічі зі Старцем. Він не тільки втішився, але й розповів мені, що те, що йому сказав Старець, було останнім словом психіатрії. Відомо, що отець Паїсій не читав інших книг, окрім Євангелія та Авви Ісаака Сиріна.

Щоб утішити кожну душу, він не шкодував ні часу, ні сил. Колись у мене було здивування, як він зміг вилікувати юнака з серйозними психічними проблемами. З поваги я його не питав. Через роки він відповів на моє запитання так: «Коли в когось проблема, ти повинен його вислухати з увагою і, поки він говорить, не показувати, що втомився, інакше все пропало. Ось одного разу я слухав юнака, не рухаючись, протягом дев'яти годин. Так, що пошкодилися мої нутрощі». Це не єдиний випадок, коли жертовна любов отця Паїсія була чудодійною.

Іншим разом, коли я його запитав щодо однієї складної проблеми, з якою як духівник стикався на сповіді, він мені сказав: «Послухай, отче, якщо хтось стає духівником, він повинен зважитися піти в пекло заради тих, кого сповідує. Інакше нехай не стає духівником. Але я скажу тобі, що коли він піде в пекло, то перетворить його на рай, бо матиме любов». Вражаючи слова! Їх могла сказати лише богоносна людина.

Відомо, що останні тридцять років Богородиця дбала про відродження Святої Гори. Отець Паїсій належить до тих Старців, які допомогли багатьом молодим людям прийняти рішення стати ченцями. Він також допоміг багатьом молодим ченцям прижитися на Святій Горі та принести духовні плоди. Ми відчували, що він допомагав нам у нашому подвигу керівництва молодими ченцями і зміцнював багатьох, які боролися проти диявола, пристрастей та світу.

Святий Паїсій з братією нашого монастиря (1978).
Фото люб'язно надане Преосвящ. єпископом Нафпакським, к. Ієрофеєм

Часто старець наголошував, що треба мати духовну шляхетність і чесність. Цими чеснотами вирізнявся і він сам, як знають ті, хто з ним контактував. Якось я завітав до нього в стару келію Чесного Хреста; після бесіди він проводив мене досить далеко. Щойно я сказав йому, щоб він не турбувався і повертався до себе в келію, старець попрощався зі мною і пішов назад. Якби я йому не сказав цього, він проводив би мене до нашого представництва в Кареї.

Слід також сказати, що свій дар прозорливості він виявляв рідко і ніколи напоказ, але заради користі душ. Прийшов до нього молодий брат, у який мав помисел проти ігумена, що той не дав йому короткого жилета. Перш ніж брат розповів про свій помисел, старець сказав: «Благословенний, що в тебе за помисел, що ігумен тобі не дав короткого жилета?»

Він утішав молодих монахів, коли вони засмучувалися через деякі свої слабкості, такі як заздрість, які він вважав дитячими недоліками. Звісно ж, він радив, що їм потрібно подорослішати та подолати слабкості.

Отець Паїсій вирізнявся найвищою з усіх чеснот — розсудливістю. Він допомагав кожній душі відкрити свій талант і покликання від Бога, щоб знайти справжнє заспокоєння.

Його любов обіймала весь світ. Багатьом людям, особливо молодим, він допомагав вести християнське життя в світі, зокрема в сім'ї.

Коли спілкувався зі Старцем, то виникало відчуття, що ти в обіймах Бога.

Слід також підкреслити, що отець Паїсій був дуже чутливий до догматичних питань. Якось він мені написав: «Догмати не входять в ЄЕС». Він в цьому слідував шляхом усіх святих отців, які вірили і сповідували, що для спасіння людини необхідна не тільки чеснота, але й Православна віра.

Його святе життя увінчалося святою кончиною. Він прийняв свою важку хворобу як дар Божий і радів думці, що християни, які страждають у світі від такої самої хвороби, будуть тішитися, дізнавшись, що й ченці страждають від неї.

Він подолав себелюбство та не переживав з приводу своєї хвороби, але, з болем лежачи у ліжку, він думав про своїх ближніх, які страждають. Навіть в останні дні свого життя він цікавився проблемами людей. Одній благочестивій подружній парі, яка відвідала його за кілька днів до упокоєння і мали незаміжніх доньок, він сказав: «Заповідаю вам подбати про визначення ваших доньок». З його благословення все і влаштувалося.

Вічна тобі пам'ять, високоповажний Геронда! Ми дякуємо тобі за все, що ти нам дав, утішив нас, підтримав, наставив на шлях своїми словами і своїм життям. Благослови, щоб ми йшли твоїми стопами, як ти вірно йшов стопами Христа Спасителя.

Свята Гора Афон, 25 березня 2004

Περιοδικό «Ο Οσιος Γρηγόριος», έτος 2015, αριθμός 40

* Опубліковано з благословення монастиря Преподобного Григорія, Свята Гора Афон.

© Ἱερά Μονή Οσιου Γρηγορίου Άγιου Όρους, 2015

© Paradosi.Eu, переклад, верстка, 2024

Журнал «Преподобний Григорій»